Читаємо Данте і пізнаємо себе
До бібліотеки-філії №4 завітав Олександр Філоненко, український філософ, православний теолог, публічний інтелектуал. А ще - «Людина з феноменальною здатністю мислити і творити сенси в моменті, перезапилювати спільноти і дарувати людям усвідомлену зустріч з красою і надію».
Саме його публічні лекції надихнули наших читачів збиратися у книгозбірні «компанією» та читати «Божественну комедію» Данте.
Олександр Філоненко вважає, що Данте є творець сенсів, які ми шукаємо сьогодні, але поодинці нам знаходити їх вкрай важко. Він запросив спробувати зрозуміти безсмертний середньовічний шедевр разом.
Повільні читання з Олександром Філоненко відкривають перед слухачами можливість зануритися в атмосферу твору, роздумувати над кожним віршем, слухати коментарі та отримувати унікальне тлумачення від автора, який володіє не лише глибоким розумінням філософських аспектів, але і має здатність відобразити їх у контексті сучасності. (youtube "Божественна комедія" Ад. О.Філоненко)
У 1321 році дописав свій геніальний твір Данте Аліг'єрі. Великий поет, мислитель і богослов пізнього Середньовіччя «залишив людям багато їжі для роздумів, великих і маленьких філософських осяянь, які й сьогодні, через століття, зачаровують і не дають спокою розумам наших сучасників».
Про що середньовічний поет може розповісти нам у ХХІ столітті?
Змістовну відповідь на це питання дає Франко Нембріні, автор трьох книг про «Божественну комедію» Данте Аліг’єрі, які тепер є у бібліотеці. ( подарунок від школи розвитку мислення Cowo.guru )
Його третій том присвячений мандрівці до «Раю», який «парадоксальним чином виявляється не завершенням шляху, а затвердженням істини, з якої все починається: серцем людини рухає бажання бути щасливою, і реальність раю дозволяє його втілювати. Це бажання ніколи не вичерпує себе, воно дає сили протягом усього життя».
«Франко Нембріні, довірившись Данте, переконується, що в химерній круговерті повсякденності, в найскладніших перипетіях, коли людина охоплена забудькуватістю, сумнівом і розчаруванням, її все одно наздоганяють краса та надія. Найголовніше – не втратити чуйність до справжнього щастя».
